Методика вирощування сукулентів на техноземах
Утворення виробничого пилу характерне для таких галузей як гірничорудна та вугільна промисловість, для робіт вибухового характеру, машинобудування, будівництво, металургія та хімічна промисловість. В результаті технологічних процесів у повітрі виробничих приміщень накопичуються зважені, дрібнороздроблені частинки твердих речовин. Виробничу пилюку прийнято ділити на органічну та неорганічну. Органічний пил може бути рослинним, тваринним або штучним (деревина, бавовна, вовна, пластмаси). Неорганічний пил буває мінеральним та металевим. Також бувають змішані типи виробничого пилу.
Якщо виробничий пил утворився в результаті стирання або дроблення, його відносять до аерозолів дезінтеграції. Якщо пил утворився внаслідок випаровування, то до аерозолів конденсації.
Важлива характеристика пилових частинок – їхня дисперсність. Видимі частки пилу мають розмір більше 10 мкм, мікроскопічні частинки - від 10 до 0,25 мкм, ультрамікроскопічні частинки - менше 0, 25 мкм. Дисперсність частинок визначає ступінь впливу здоров'я людини. Найбільш небезпечними вважаються видимі частки. Вони осідають на стінках легень та викликають серйозні захворювання.
Було розроблено спосіб підвищення екологічної безпеки територій впливу шламосховищ, а саме утворення дернини на поверхнях, що пилять, за допомогою посухостійких трав'янистих рослин. Впровадження цього способу забезпечує зниження рівня екологічної небезпеки територій впливу шламосховищ залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатів згідно з вимогами державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць на основі.
Трав'янисті рослини не мають глибокого і великого коріння, характерного для деревних рослин, які можуть зруйнувати гідрозахист шламосховища. Рослинність утворює досить розгалужену сітку рясних тонких корінців, коренів і кореневищ у верхніх горизонтах ґрунтів, формуючи так звану дернину. Також трав'яниста рослинність залучає в біологічний кругообіг великі кількості вуглецю, азоту, щодо рухомого кремнезему, кальцію, магнію, калію, фосфору, сірки, міді, кобальту, збагачуючи ними верхні горизонти грунту, і утворює потужні гумусові горизонти (0,5-2 м) з переважанням гумінових кислот над фульвокислотами, з високими енергетичними, харчовими ресурсами та розвиненою катіонною поглинаючою здатністю (25-30-50 мг*екв).
Прямий спосіб засадки полягає у нанесенні насіння рослин разом з робочим розчином на основі ВЦР за допомогою гідромоніторної установки. Після нанесення поступово випаровується волога та відбувається мимовільне ущільнення гелю до утворення суцільного покриття. Дане покриття, що утворилося після обробки мінерального субстрату вуглелужним реагентом, як полідисперсна система включає мінеральну, органічну, водну, біогенну і газову підсистеми.
Грунт стає чорного кольору та збільшується ентальпія системи. Це призводить до збільшення температури ґрунту, поліпшення умов діяльності та підвищення активності ґрунтових мікроорганізмів, прискорення пробудження насіння та проростання рослин. Активно спостерігається підвищення засвоюваності добрив, прояв синергічної дії при сумісному застосуванні із засобами захисту рослин та регуляторами росту.
Органічна підсистема є в основному саме рослинність сприймає кванти сонячної енергії, накопиченої гуматом. Це сприяє зростанню енергетики клітини, інтенсифікації обмінних процесів, прискоренню дихання, підвищенню надходження поживних елементів у рослину, прискоренню синтезу нуклеїнових кислот та білка, активізації білкового та вуглеводного обміну речовин, покращенню біохімічного складу рослин.
У системі «гумат – рослина» відзначено два незалежні явища, що мають дуже велике значення.
Перше явище - це зростання енергетики клітини та пов'язана з ним інтенсифікація обмінних процесів. Хінонові групи у складі молекули гумінової кислоти мають чотири зв'язані зв'язки, електрони яких здатні до захоплення кванта сонячної енергії з переходом на більш високий енергетичний рівень. Накопичена таким чином сонячна енергія може бути передана рослинній клітині у потрібний момент, що призводить до інтенсифікації обмінних процесів. При зіставленні парамагнітних властивостей та фізіологічної активності гумінових кислот встановлено, що світлова енергія набуває активної, а можливо і вирішального значення у формуванні енергетичного потенціалу, складу та фізико-хімічних властивостей гумусу. Електромагнітне випромінювання індукує парамагнетизм та стимулюючий ефект гумінових кислот.
Друге явище – це збільшення проникності клітинної мембрани, що прискорює дихання рослин, полегшує попадання поживних речовин усередину клітини і, зрештою, призводить до збільшення інтенсивності росту та розвитку рослин. Крім того, існує пряма залежність між інтенсивністю дихання та проникненням елементів мінерального живлення у рослини, що призводить до синергічного ефекту.
ГК одночасно впливають і на гідрофільні (що мають спорідненість до води), і на гідрофобні (водовідштовхувальні) ділянки на поверхні клітинних мембран. При цьому ЦК змінюють електричний заряд на їх фосфоліпідних компонентах. В результаті цих електричних змін поверхні мембрани вона стає активнішою для транспортування мікроелементів та інших поживних речовин усередину клітинної цитоплазми.
Важливо, що це явище досить вибіркове. Наприклад, проникність іона калію збільшується на два порядки (в 100 разів), а натрію лише на один (в 10 разів), що позитивно позначається на харчуванні рослин.
При не прямій висадці потрібно спочатку вирощувати розсаду.
Для вирощування використовували пластикові ємності невеликої висоти з дренажними отворами у денці. Отворів має бути кілька, їх розташовують по периметру контейнера, а також у центрі.
Грунт для пророщування насіння сукулентів був виготовлений із шламу.
.jpg)
Малюнок 1- Підготовлені пластикові ємності
Малюнок 2 – Структура ґрунту на основі шламу
При сівбі насіння розкладали по зволоженому з розпилювача грунті. Насіння не зашпаровували в грунт, а залишали на поверхні. Для того щоб запобігти швидкому пересиханню верхнього шару, контейнер накрили плівкою. Щодня з плівки видаляли шар конденсату, що утворився. Одночасно проводили провітрювання посівів (трохи більше 15-20 хвилин). Зняли плівку лише тоді, коли паростки вже мали кілька листків.
Малюнок 3 – Пророщені паростки рослин
